Сомик Микола Ігорович

Позивний «Сом»

Народився 19 грудня 1971 року у м.Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

Після народження переїхав з батьками у с.Піддністряни Стрийського району Львівської області. З 1 по 3 клас навчався у місцевій середній школі.

У 1980 році сім’я переїхала до Новояворівська. Тут Микола продовжив навчання у спортивному класі Новояворівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2. У 1990 році закінчив Львівське професійно-технічне училище №29, де здобув фах оператора верстатів з програмним управлінням. Після навчання в училищі Микола проходив строкову військову службу в м.Іркутськ, а на початку 90-х був передислокований на військову операцію в Азербайджан «Нагірний Карабах».

У 1993 році одружився, з дружиною виховували двох дітей. Після одруження зі сім’єю переїхав до села Кам‘яне Жидачівського району.

З 2014 року пішов добровольцем на війну, був у складі 24 ОМБр імені короля Данила, 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, 75-го окремого батальйону НГ, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції у найгарячіших точках: Волноваха, Докучаєвськ, Алчевськ, Тепле.

Під час повномасштабного вторгнення воював за Україну у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Був навідником-оператором. Брав участь у боях в Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях.

Старший солдат Микола Сомик загинув 27 грудня 2022 року у бою з окупантами біля населеного пункту Бахмутське на Донеччині.

У Захисника залишились мати, брат, дружина, син з невісткою та онукою, донька.

За час своєї служби нагороджений нагрудними знаками «Учасник АТО», «Ветеран війни», медалями «Сильному духом», «За військову службу Україні», «За оборону рідної держави», також нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Похований у селі Кам’яне Жидачівського району Львівської області.