«Свобода – це розкіш, яку не кожен собі дозволить» (Отто фон Бісмарк).
Дар людської свободи дається кожній людині при народженні. Цей дар свободи кожна людина цінує і оберігає, а нерідко готова віддати життя, аби його не втратити. Відчуття свободи, вільного вибору є головними цінностями у встановленні особистості людини і утвердженні власної гідності та честі.
Найвищою метою для українського народу є збереження волі, незалежності та соборності української держави. І ми, як ніхто, знаємо ціну, такої бажаної нами, свободи – це пролита кров та втрачені тисячі життів наших побратимів, земляків, рідних та близьких людей, пам’ять яких вшановуємо сьогодні!
Згадаймо поіменно відважних і незламних Героїв-новояворівчан.
Варениця Роман Михайлович
20 лютого Роман із тіткою працював на барикаді. Вона носила бруківку, він – шини. Та коли почався наступ на Інститутській, Роман був у перших рядах, із захисту мав тільки каску.
Коли снайпери почали стріляти, побратим з передової дав йому в руки щит. Але вже за декілька секунд снайпер поцілив у Романа двома кулями. Одна влучила в серце. Шансів вижити не було….
Коцюба Віталій Миколайович
…Ще 0 7 год 30 хв розмовляв із мамою по телефону. Заспокоював, щоб не хвилювалася. А вже 0 9.00 год не відповідав на дзвінки…
20 лютого 2014 року на вул. Інститутській життя Віталія Коцюби обірвала снайперська куля. Батьки зазнали непоправної втрати. Сиротами залишилися 10-річний Назарчик та 5-річна Василинка.
Мисик Тарас Ігорович
11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед яких був Тарас.
Самотніми залишились батьки, дружина та син.
Пазин Тарас Іванович
У ніч проти 25 серпня загинув у бою за Іловайськ біля Кутейникового. 3-й батальйон 51-ї бригади тоді був оточений в районі Березне — Оленівка та під постійним артобстрілом.
Під Іловайськом і Старобешевим під час танкової та артилерійської атаки терористів і російських військовиків і одночасного обстрілу з РСЗВ «Град» 25–26 серпня загинули й потрапили до полону десятки військовиків 51-ї бригади.
Сігаєв Віктор Геннадійович
Загинув 17 січня 2015 року під час бойового зіткнення з терористами поблизу Оленівки Волноваського району. Під час супроводу новоприбулих посадових осіб до позицій українських військовиків загін потрапив у засідку; на вимогу противника здатись у полон вояки відмовилися та вступили в бій. В ході бою Віктор Сігаєв знищив декілька ворогів, однак зазнав поранень, не сумісних з життям. Наступного ранку подзвонили російські терористи та повідомили, що вони забрали тіло Віктора і його товариша в Донецьк і щоб за ним приїхали родичі. Без Віктора лишились мама, брат, дружина й син.
Карабін Сергій Ігорович
Загинув 29 січня 2015 року у боях за Донецький аеропорт поблизу села Водяне під час коректування вогню української артилерії — снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту.
Без Сергія залишились батьки, вагітна на той час дружина Наталія та маленька донька.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
